ТРИВОЖНІСТЬ ЯК МОДЕРАТОР РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА
DOI:
https://doi.org/10.35619/prap_rv.vi25.473Ключові слова:
психологічна саморегуляція, емоційна напруга, контроль уваги, диспозиційна відповідальність, відповідальна поведінка, модераторний ефект, когнітивно-поведінкова терапія, психологічна підтримка студентівАнотація
У статті тривожність розглядається не як «фоновий стан», а як психологічна умова, здатна перебудовувати увагу і виконавчий контроль, і через це – змінювати стабільність реалізації професійної відповідальності майбутнього педагога. Актуальність підсилювалася тим, що у глобальному вимірі тривожні розлади у 2021 році стосувалися 359 млн людей (оцінка 4,4% населення), а допомогу отримували близько 27,6% тих, хто її потребував; у студентській популяції фіксувалася частка 27,9% осіб із повідомленням про коли-небудь встановлений діагноз тривоги. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати тривожність як модератор (умову «коли і для кого») переходу від диспозиційної відповідальності до її поведінкової реалізації у професійно значущих ситуаціях у майбутніх педагогів. Використано теоретико-аналітичний підхід: концептуальний аналіз психологічних конструктів «тривожність» і «професійна відповідальність», інтеграцію положень Attentional Control Theory і методологічної рамки модерації, а також систематизацію доказових напрямів зниження тривожності у вигляді узагальнювальної таблиці. Розкрито проблемну «сліпу зону» прикладного поля професійного становлення майбутнього педагога: за яких рівнів тривожності відповідальність проявлялася як стабільна внутрішня регуляція, а за яких ставала ситуативно крихкою або компенсаторною; показано, чому саме модераційний підхід є продуктивним для відповіді на це питання. Систематизовано психологічно валідні напрями зниження тривожності як умови стабілізації механізмів саморегуляції (увага, контроль поведінки, гнучкість мислення, дія в умовах невизначеності) й узагальнено їхню роль у підтримці послідовної відповідальної поведінки, без підміни проблеми моралізаторством або автоматичною медикалізацією. Практичну цінність результати мають для психологів закладів вищої освіти, консультантів, психотерапевтів, які працюють зі студентською молоддю, а також для адміністрацій і служб психологічної підтримки університетів, що вибудовують профілактичні рішення у студентському середовищі.
