КОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ ТРИВОЖНОСТІ: РОЛЬ РУМІНАЦІЇ ЯК МЕДІАТОРА ІНДИВІДУАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ

Анотація

У статті розглядаються когнітивні механізми тривожності з акцентом на роль румінації як медіатора індивідуально-психологічних чинників. Румінація визначається як когнітивний процес повторюваного та нав’язливого зосередження на негативних думках і переживаннях, що виступає ключовим механізмом підтримання емоційного дистресу. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи когнітивної та клінічної психології щодо розуміння румінації та її функціонування у структурі тривожних станів.

Емпіричне дослідження проведено на вибірці 40 студентів КЗВО “Рівненська медична академія” із використанням комплексу психодіагностичних методик та методів кореляційного і медіаційного аналізу. Визначено індивідуально-психологічні чинники, пов’язані з румінацією, зокрема особливості емоційної регуляції, перфекціонізм, толерантність до невизначеності, самооцінка та негативний когнітивний стиль.

Емпірично встановлено, що румінація виконує медіаційну роль у взаємозв’язку між зазначеними індивідуально-психологічними чинниками та тривожністю. Отримані результати свідчать, що когнітивні особливості особистості впливають на рівень тривожності опосередковано через механізм румінації, яка виступає центральною ланкою формування тривожних станів