ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.35619/prap_rv.v1i21.352Ключові слова:
професійно-управлінське самовизначення, професійне становлення, менеджмент, менеджер, професіоналізація керівникаАнотація
Стаття присвячена одній з актуальних проблем психології управління (менеджменту) – розвитку психологічних особливостей управлінської діяльності менеджерів, розкриттю сутності професійного становлення та позиції в цьому процесі професійно-управлінського самовизначення останніх.
На основі аналізу новітніх психологічних досліджень стверджується, що проблема професійно особистісного зростання менеджерів носить комплексний характер та знаходить своє вирішення шляхом оформлення окремих наукових напрямів, актуалізації зміни дослідницьких пріоритетів, виникнення нових сфер дослідження й стратегій у вивченні традиційних проблем управління.
Враховуючи сформовану позицію психології щодо розуміння професійної самоідентифікації, авторка інтерпретує професійно-управлінське самовизначення як процес індивідуального та свідомого з’ясування індивідом власної сутності та власного місця в ситуації професійно-управлінського вибору.
З практичної точки зору в дослідженні здійснено узагальнення проблеми управлінського процесу щодо організаційно-діяльнісної складової функціонування сучасних організаційних систем, де ключовим компонентом їх удосконалення є формування генерації високопрофесійних керівників-управлінців, які особистісно ставляться до обраної професії – володіють не лише «відмінною» компетентністю в керівництві, але й ідентифікуються з правилами управлінської діяльності, які спрямовані на процес особистісного зростання через власний розвиток творчого потенціалу, постійну реалізацію власних ідей і концепцій у різних сферах життя та у професійному середовищі.
Авторка підкреслює важливість процесу трансформації системи вищої освіти у рамках впровадження європейської політики з використанням світової моделі забезпечення якості вищої освіти, яка має спільний вектор взаємопраці в обговоренні та визначенні фахових компетентностей як стратегічного взаємозв’язку ключового значення для розробки освітніх ступенів й підвищення якості процесу професійного становлення майбутніх менеджерів під час фахової підготовки у вищій школі.
У висновках, на основі аналізу досліджуваної проблеми, рекомендується розроблення конкретної психолого-педагогічної моделі консультування за діагностико-рекомендаційною стратегією щодо супроводу здобувачів вищої освіти з питань професійно-управлінського самовизначення.