ОСНОВНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.35619/prap_rv.vi24.441Ключові слова:
резильєнтність, психологічна адаптація, стресостійкість, емоційна регуляція, психологічна підтримка, психологічна стійкістьАнотація
У статті розглянуто феномен резильєнтності як складний динамічний процес адаптації особистості до стресових і кризових обставин. Проаналізовано основні теоретичні підходи до визначення поняття «резильєнтність» у зарубіжній та вітчизняній психології, зокрема її розуміння як особистісної риси, процесу, стану та результату успішної адаптації. Акцентовано на біопсихосоціальному вимірі резильєнтності та її інтерпретації як інтегральної компетентності, що формується у взаємодії з соціальним середовищем, життєвим досвідом і культурними чинниками. Окрему увагу приділено організаційній резильєнтності, її значенню в умовах війни та соціально-економічної нестабільності в Україні. Виокремлено чинники, що ускладнюють або сприяють розвитку резильєнтності, а також окреслено практичні напрями й техніки її формування. Обґрунтовано необхідність міждисциплінарного підходу до подальших досліджень і впровадження програм психологічної підтримки як запоруки психічного здоров’я та соціальної стійкості.
